Чужі лижі й чоботи. Без особистого тренера. Якою ціною Валентині Цербе-Несіній дісталася олімпійська бронза в 1994-му. З нагоди 30-річчя Національного олімпійського комітету України Суспільне Чернігів розпочинає цикл матеріалів “Шлях до Олімпу: історії спортсменів Чернігівщини”. Починаємо з першої олімпійської медалі незалежної України.

1994 року норвежське місто Ліллехаммер приймало Зимові Олімпійські ігри. Ця Олімпіада була першою, в якій брала участь українська команда. Тоді у її складі було 37 спортсменів із 10-ти видів спорту. Першу нагороду команді-дебютанту принесла біатлоністка Валентина Цербе: 23 лютого вона завоювала бронзу у спринтерській гонці на 7,5 кілометрах з двома вогневими рубежами.

Сама ж Валентина Цербе-Несіна той день згадує так:

«Я тримаю в руках нагороду. Мені приємно, що вона сама перша і наша рідна. Коли я виступала, у нас було -18. Одна-єдина пара лиж – пара Ніни Лемеш. При -18, лижі були на -5. І, можна було сказати, що вони мені не допомагали, але й не дуже заважали. І вона була така приємна, тому що 23 лютого (на той час чоловіки відзначали свято). На сьогодні це реліквія».

Валентина каже, здобула медаль не завдяки чомусь, а всупереч: змагалася на чужих лижах, на відборі в Карпатах не мала власних чобіт. Також готувалася без особистого тренера, перекладача, масажиста.

«Ми тільки перші кроки робили».